Азиатские тигры (igor_tiger) wrote,
Азиатские тигры
igor_tiger

Украина открыла Китай

Украинский прорыв на азиатском  направлении

«Внешние отношения». №11. 2010г.
Юрий КОСТЕНКО
Чрезвычайный и Полномочный Посол Украины в КНР

Украина и Китай станут стратегическими партнёрами.

Останні роки Китай демонструє вражаюче та стабільне зростання національної економіки.
 Наприкінці липня цього року за результатами економічного розвитку у другому кварталі китайська економіка обігнала японську й стала другою за обсягами ВВП у світі. У минулому році доларовий ВВП КНР у поточних цінах поступався японському всього на три з невеликим відсотка. Відтепер Китай є головним економічним гравцем азіатського регіону. У наступному році, за прогнозами  міжнародних експертів, зокрема американської аналітичної служби HІS Global Insіte, Китай обжене США за обсягом випуску промислової продукції. США займали лідируючу позицію у цьому секторі економіки
 останні 110 років. І, як прогнозують сьогодні Всесвітній банк і Goldman Sachs, у 2025 році Китай може стати першою економічною державою світу.


Серед основних причин, які привели КНР до такого успіху, світові експерти називають політичну та економічну незалежність, стабільність цієї країни. Той факт, що Китай став другою економікою світу є наслідком стійкого 30-річного екстенсивного розвитку країни: з місцевих сіл у міста переїжджає дедалі більше людей, що сприяє швидкому зростанню промислового виробництва. В останні 10 років щорічне зростання ВВП Китаю становить не менше 9,5%, однак середній показник ВВП на душу населення в Китаї перебуває на рівні приблизно 3800 доларів США, який значно відстає від показників Японії, США та європейських держав.


Китай постійно посилює свою економічну впливовість через щорічне збільшення інвестицій за кордоном, перетворюючись на одне з великих світових джерел прямих іноземних інвестицій. За три квартали 2010 року інвестиції китайських компаній за кордоном, не враховуючи фінансовий сектор, становили понад 36 млрд. доларів – це на 10% більше, ніж за такий самий період минулого року. У той час як у розпал кризи у 2009 році загальний обсяг прямих іноземних інвестицій у світі скоротився на 40%, китайські компанії збільшили власні інвестиції на більш ніж 14%. Це справді дивовижні показники. Наприкінці 2009 року більше 12 тисяч китайських компаній володіли понад 13 тисячами закордонних підприємств, розташованих в 170 країнах і регіонах світу.


За оцінками світових експертів, фінансова криза не суттєво вплинула на хід розвитку національної економіки КНР. Передбачається, що новий 12-й п’ятирічний план розвитку КНР на 2011–2015 роки базуватиметься на «п’яти рушійних силах», які, на думку китайських фахівців, посилюють і доповнюють одна одну, це –індустріалізація, урбанізація, інформатизація, інфраструктурна модернізація та
 економічна глобалізація. Китайські експерти визначають, що наступний п’ятирічний період буде ключовим для Китаю щодо зміни моделі економічного розвитку країни.


Китай стає не тільки азіатським «двигуном» світового економічного зростання. Зростає його політико-економічний авторитет. Сьогодні Китай виступає одним із ідеологів багатополярної світової економіки, відстоюючи надання країнам, ринки яких динамічно розвиваються, більших прав в управлінні впливовими міжнародними закладами, перш за все Міжнародним валютним фондом. Нещодавній перерозподіл квот у МВФ, якій відбувся у Південній Кореї у ході засідання міністрів фінансів «Великої двадцятки», зростання майже вдвічі в них частки КНР і вихід його за цим
 параметром на третю позицію після США і Японії свідчить про беззаперечне визнання міжнародним товариством внеску цієї держави у розвиток світової економіки.


Не можна сказати, що Україна не звертала увагу на дедалі зростаючий вплив КНР у сучасному світі, на динамічний розвиток її економіки. Двічі, у 90-х роках і на початку нового століття, були зроблені досить суттєві спроби підняти до  стратегічного рівень співпраці з Пекіном. Але, на жаль, тоді на заваді
матеріалізації цих сподівань стала ціла низка обставин. По-перше, наші перманентні внутрішньополітичні негаразди помножені на надмірні очікування значних девидентів від
політики орієнтації на західних партнерів
не дали політичному керівництву  України вибудувати ґрунтовні та, в першу чергу, реальні основи стратегії на східному векторі й скористатися перевагами більш тісної взаємодії з Китаєм, підключитися до колосальної позитивної енергетики його розвитку. По-друге, не виправдано легковажним було наше ставлення до надзвичайно чутливих для КНР спроб зарубіжних країн підтримувати політичні контакти з Тайванем. Як наслідок, й майже все перше десятиліття нового століття двосторонні українсько-китайські відносини розвивались зовні у
 позитивному ключі, але не було в них ні тієї теплоти та глибини розуміння, яке визначає характер взаємодії між партнерами, тим паче стратегічними, ні значних спільних інвестиційних проектів в Україні чи Китаї.


Українські та китайські ЗМІ визначили як проривний, історичний, доленосний державний візит
 Президента України В.Януковича до КНР, що відбувся на початку вересня 2010 року. Є всі підстави вважати його саме таким. Зустрічі Президента України із найвищим політичним керівництвом КНР проходили у надзвичайно теплій, дружній, конструктивній атмосфері. Сторони продемонстрували готовність вжити дієвих заходів для наповнення двосторонніх відносин стратегічним змістом і максимально ефективно використати наявний потенціал українсько-китайського співробітництва
у перспективних сферах. Виведення взаємодії між двома державами на рівень стратегічного партнерства якнайповніше відповідає національним інтересам України. Справді, стратегічне партнерство з країною, яка на наших очах стрімко перетворюється на один із потужних
 політичних та економічних центрів світу, яка, попри наслідки світової фінансової кризи, пережиту нею, до речі, з найменшими втратами, має можливість і виявляє готовність уже найближчим часом здійснити суттєві інвестиції в українську економіку, відкриває перед нашою державою надзвичайно великі можливості.


На українсько-китайському саміті в Пекіні були підтверджені раніше висловлені позиції з найбільш актуальних для двох країн питань. Для нашої країни принципово важливим є досягнення домовленості щодо продовження консультацій стосовно подальшого посилення гарантій ядерної безпеки, наданих Україні Китаєм ще у 1994 році. Перетворення нині діючої міжурядової комісії з питань торговельно-економічного співробітництва на якісно новий орган із значно  ширшими повноваженнями – комітет із співпраці між двома країнами як дійовий механізм координації взаємодії двох держав у галузі торгівлі та економіки, сільського господарства, науки й техніки, космосу, освіти та культури – є вагомим свідченням спільного прагнення вийти на нові далекосяжні горизонти в
 багатьох сферах. Підписані понад двадцяти двосторонніх документів, переважна більшість яких стосується різних економічних проектів, проведені переговори представниками ділових кіл, які супроводжували Президента України, створюють реальні перспективи активізації взаємовигідного інвестиційного співробітництва сторін.


Кілька місяців, які минули після успішного візиту Президента України до КНР, засвідчили налаштованість сторін на ефективну реалізацію досягнутих з китайськими партнерами домовленостей. На запрошення Партії регіонів, Україну відвідав член Політбюро ЦК КПК, секретар парткому провідної в індустріальному відношенні провінції Гуандун Ван Ян. Його зустрічі із вищим керівництвом нашої держави підтвердили прагнення Китаю йти накресленим шляхом до стратегічного
 партнерства з Україною. Набули подальшого розвитку й динамізму домовленості у сфері економіки. Зокрема, триває підготовка будівництва швидкісної залізничної магістралі між Києвом та міжнародним аеропортом «Бориспіль» – одного із десяти проектів національної ваги, визначених найприорітетнішими Президентом і урядом України. Новими документами підкріплена взаємна зацікавленість Міністерства вугільної промисловості України та Державного банку розвитку КНР працювати над інвестиційними проектами з технічного переоснащення, модернізації та реконструкції вугільних шахт Донбасу. Опрацьовуються також проекти в галузі автомобільної індустрії, залучення китайських інвестицій у розвідку та видобування вуглеводів та уранової руди в Україні, побудову електростанцій альтернативної енергії, зокрема вітрової, в Криму, та в агропромисловий
комплекс.


Зазначені перші кроки з виконання домовленостей, досягнутих у ході державного візиту Президента України до КНР, дають підстави сподіватися, що з третьої спроби вже найближчим часом буде укладено договір про принципи стратегічного партнерства між нашими державами. Проте, хоч би
 якої політичної ваги не був документ, його положення потребують наповнення конкретними справами, реальною політикою. Потрібне концептуальне переосмислення нашого ставлення до країн Азії, і у першу чергу КНР, не лише як до наших перспективних економічних партнерів, але як і до
 вагомої політичної сили, яка вже сьогодні активно впливає на розвиток світових процесів. Не слід забувати, що чотири десятиліття КНР є постійним членом Ради Безпеки ООН і згідно з його Статутом, разом з іншими ядерними державами, несе особливу відповідальність за мир і стабільність на нашій планеті. До того ж, як вже зазначалося, з 1994 р. КНР є гарантом безпеки нашої держави. Отже, новий погляд на відносини з КНР як на взаємодію партнерів вимагає від державних структур, і в першу чергу від дипломатичної служби, суттєвого коригування нашого сприйняття сучасного світу на користь одного з найпотужніших центрів сили, яким стає Китай. Змістовне наповнення стратегічного партнерства має базуватися на довгострокових інтересах, його незалежності від геополітичних та кон’юнктурних змін; на відкритості та транспарентності, оскільки українсько-китайське стратегічне
партнерство не спрямоване проти будь-якої сторони або в інтересах третіх країн.
 Воно має також бути закоріненим на взаємному врахуванні інтересів та принципових питань для двох країн. У першу чергу це стосується нашого уважного ставлення до чутливих для китайської сторони питань, наприклад характеру відносин зарубіжних держав з Тайванем. 


Необхідно також чітко розуміти й правила гри з китайськими партнерами в економічній сфері. Так, державний і приватний бізнес Піднебесної готові реалізувати й фінансувати, причому шляхом надання пільгових кредитів, крупні проекти в нашій державі, але лише за умови отримання державних гарантій. Китайці – прагматики й до того ж добре інформовані про ризики, на які наражаються іноземні інвестори в нашій країні, й намагаються себе від них застрахувати. Довіру китайських інвесторів нам ще треба завоювати. Економічна взаємодія з китайськими партнерами має бути вулицею із двостороннім рухом.
 Український бізнес має шукати свою нішу в динамічному економічному розвитку різних регіонів КНР. Наші зустрічі з китайськими експертами, зокрема у Державному комітеті розвитку та реформ КНР, свідчать про реальну перспективу залучення українського бізнесу до участі в реконструкції та перебудові промислових об’єктів у Північно-Східному Китаї, значна частина яких будувалася в 50-х роках минулого століття за допомогою СРСР.


Традиційна дружба українського та китайського народів, відсутність між нашими країнами будь-яких суттєвих проблемних питань, вагомі політичні кроки керівництва України і КНР, здійснені протягом останнього року, дають чудові підстави для широкої та динамічної взаємодії громадськості двох держав, активних кроків у взаємозбагаченні їх давніх культур. Фактично сьогодні в нашій країні існує лише кілька неурядових організацій, які об’єднують політиків, бізнесменів, культурологів, зацікавлених у розвитку українсько-китайської співпраці:  Товариство «Україна–Китай», Асоціація українсько-китайського співробітництва, Ділова рада «Україна–Китай». Цього вкрай замало.
Осередки вивчення китайської мови, унікальної культури численних народів КНР у формі Інститутів Конфуція існують нині лише в Луганському, Київському та Харківському університетах. І в Китаї
 дуже мало неурядових організацій, головною метою діяльності яких є сприяння плідному розвитку двостороннього співробітництва. Серед них можна назвати Союз китайсько-української дружби в
 Китайському національному товаристві дружби з закордоном, Спілку випускників українських вузів, Асоціацію китайсько-українського культурного співробітництва, недавно створений Український науково-дослідний центр в Чжецзянському педагогічному університеті.


Отже, перехід до якісно нових відносин, до стратегічного партнерства з Китайською Народною Республікою потребує чимало зусиль. Наступні роки засвідчать, чи скористалися ми цим унікальним історичним шансом
.


 
Tags: Украина-Китай
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments