Азиатские тигры (igor_tiger) wrote,
Азиатские тигры
igor_tiger

Про Китай




«Піднесення Китаю – одне з найбільших закономірних явищ стратегічного розвитку нашого часу. Ця країна сповнена протиріч: дедалі багатша й впливовіша держава, що витягла зі злиднів сотні мільйонів людей, і авторитарний режим, що прагне згладити серйозні внутрішні виклики, а в самій країні близько 100 млн. людей живуть менше, ніж на доллар на день.
У Китаї виробляється найбільше у світі сонячних панелей і викидається найбільше тепличних газів, у містах спостерігається чи не найбільше у світі забруднення повітря.
Китай прагне відігравати провідну роль на світовій арені, але проблеми з сусідами хоче розв’язувати на власний розсуд, та водночас Китай не хоче вплутуватися у внутрішні справи інших країн, навіть в екстремальних випадках.
Ще як сенатор, я виступала за те, щоб Сполучені Штати обережно і стримано налагоджували відносини з Китаєм, що дедалі стрімкіше розвивався, і з його динамічною економічною, дипломатичною і військовою потугою. У минулому вихід на арену нових держав рідко минався без тертя. А в цьому випадку ситуація особливо ускладнилася через взаємозалежність наших економік. 2007 року обсяг торгівлі між Сполученими Штатами й Китаєм перевищив 387 млрд. доларів, а 2013-го цей показник сягнув 562 млрд. Китайцям належала величезна кількість американських довгострокових казначейських облігацій, а це означає, що ми обопільно потужно інвестували в економічний успіх одні одних. Через це обидвіі країни буули вельми зацікавлені у стабільності в Азії та в усьому світі, а також у постійному постачанні еренгетичних і торгівельних ресурсів.
Проте за межами цих спільних інтересів наші цінності й світогляд відрізнялися; для нас джерелами напруги були Північна Корея, Тайвань, Тибет, права людини, а також нові важливі проблеми, як-от зміни клімату й конфлікти у Південно- і Східнокитайському морях.
Дуже важко було все це збалансувати. Нам потрібна була продумана стратегія, яка заохотила б Китай брати участь у вирішенні цих проблем як відповідального члена міжнародної спільноти, проте захистила б наші принципові цінності й інтереси. Це була наріжна тема моєї президентської кампанії 2008 року: Сполучені Штати мали знати, як знаходити спільну мову і як водночас обстоювати наші позиції. Я наголошувала на тому, що важливо переконати Китай грати за правилами на світовому ринку, відмовившись від дискримінаційної торгівельної практики, дозволивши зростання курсу валюти, зупинивши постачання на світовий споживчий ринок шкідливих харчів і товарів, як-от іграшки, заражені токсичною свинцевою фарбою, що потрапляли до рук американських дітей. Світові потрібні були відповідальні лідери в Китаї, щоб забезпечити реальний прорив у проблемі зміни клімату, щоб запобігти конфлікту на Корейському півострові, щоб відповісти на багато регіональних і глобальних викликів; ми аж ніяк не були зацікавлені у перетворенні Пекіна на нову лякалку в стилі Холодної війни. Натомість ми хотіли знайти формулу керування конкуренцією і підтримки співпраці.
На мою думку, треба було розширювати зв’язки з Китаєм і зробити пріоритетним Азійсько-Тихоокеанський напрям у порядку денному нашої дипломатії».

(Хілларі КЛІНТОН, «Важкі рішення», 2015 рік)


Хілларі Клінтон та віце-прем'єр Дай Бінго


Хілларі Клінтон та глава МЗС Ян Цзечі

На той час Держсекретарю Хілларі Клінтон на "китайскому напрямку" доводилося працювати з Дай Бінго та Ян Цзечі

Tags: Китай-США
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments