Азиатские тигры (igor_tiger) wrote,
Азиатские тигры
igor_tiger

Китай: в ожидании украинского "ремонта"

- Що заважає іноземним компаніям та інвестиціям зайти в Україну? Крім, можливо, війни...
- Ні, війна, в дійсності, на бізнес майже не впливає. Є інший момент... Навіть мені, як людині, яка працює в міжнародній компанії, інколи важко працювати з українцями, бо в абсолютній більшості випадків є відчуття, що клієнт їм не потрібний. Мабуть це радянський світогляд, коли «я продавець і я диктую», але в світі, коли можна в режимі онлайн перевірити і порівняти інформацію з будь-якого куточка світу, така позиція не є привабливою.
Найбільше відштовхує, коли немає відчуття, що тебе, як зарубіжного клієнта, хочуть схопити. Пригадується, як навесні я намагався зв'язатися із керівництвом однієї компанії із Запоріжжя, подзвонив їм у понеділок та п'ятницю, а мені кажуть «ми вам зараз не можемо допомогти, керівництва немає, у нас 8 березня». Все зрозуміло, свято, але ж на календарі 6 березня...
Але не все так похмуро. Вчора отримав листа з однієї херсонської компанії і вони сказали, що в них замовлення розписані наперед аж до середини вересня. Я радію, що вони змогли відповісти і пояснити свою позицію. Ми до них ще прийдемо зі своїми замовленнями. Але, з іншого боку, китайський підприємець ніколи б не сказав, що у них немає можливості виконати замовлення.
Тому у випадку із херсонською компанією, мабуть, можна було б заплатити співробітникам більше за понаднормову роботу, але взятися за замовлення. І власнику б був прибуток, і працівники б були задоволені.

- Хто в Україні має взяти на себе відповідальність за адаптацію бізнесу та торгівлі до сучасних вимог міжнародних ринків?
- Мені здається, що в українських промислових компаніях є дві проблеми. По-перше - команди по маркетингу не усвідомлюють, якою високою є конкуренція в інших країнах, наскільки комплексно і активно змагаються за клієнта підприємці з Німеччини і Китаю. А, по-друге, в технічних відділах у нас, як правило, працюють люди, яким за 40 років, і вони спочатку все роблять на папері і несуть керівництву техвідділу на погодження, на що витрачаються щонайменше тиждень. А тим часом, поки папірці у нас переходять із рук у руки - тендер закривається. Для порівняння, в Китаї підлеглий переписується з технічним директором по імейлу і погодження триває максимум один день.
Треба прискорювати ці процеси. Можливо варто було б запропонувати їм провести переатестацію своїх співробітників, з'ясувати їхню вмотивованість. У Китаї, до речі, менеджери по роботі із клієнтами отримують відсоток від продажу, і це їх мотивує працювати більше.

- Україна могла б стати потужним хабом для транзиту товарів між Європою та Азією. Чи існують якісь перешкоди для ввезення товарів в Україну?
- Я чудово розумію українські компанії у тому, що вони у боротьбі з бюрократією забувають про інновації. Усі ці митні формальності та податкові нюанси забирають величезну кількість енергії і часу у підприємця. Сил на прогресивний розвиток не залишається.
Потрібно активно пропонувати конкурентні плани співпраці з азійськими партнерами щодо виходу на український та інші європейські ринки. Паралельно чинити тиск на зміни у законодавстві, які б спростили умови ведення бізнесу в Україні.
Китайські постачальники мені часто казали, що саме торгові партнери із пострадянських країн мають високий рівень недовіри до них, як до потенційних партнерів. Напевно, дається взнаки відчуття правової незахищеності.

- Яку галузь ти б порекомендував китайським інвесторам, якби умови ведення бізнесу відповідали критеріям?
- Це, безумовно, була б аграрна і видобувна галузь. Вони не надто технологічні, але, водночас, співпадають з пріоритетними стратегічними потребами Китаю, оскільки першочерговим інтересом цієї країни є диверсифікація каналів розподілу своїх сільськогосподарських та ресурних потоків.
Якщо ж говорити про більш наукомісткі галузі, то я гадаю ми могли б стати центром Research and development (науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи – авт). В нас є цікава наукова база, яку можна відновити і вдосконалити, і Україна могла би стати R&D- центром для країн Азії, крім того ми можемо стати виробничою платформою для азійських виробників для виходу на Європейські ринки.
Можна легко прослідкувати, які умови надають зарубіжному бізнесу інші країни східної Європи, та сама Білорусь, Польща, Литва і Словаччина, і одразу буде помітно, що ми поки не позиціонувалися як учасники змагання за інвестиції на цьому ринку. Тому ми маємо дуже багато можливостей, але спершу треба усвідомити себе на цьому клаптику планети Земля і усвідомити свої сильні сторони і попрацювати із недоліками.


Интересное интервью: http://www.ukrinform.ua/ukr/news/kitayski_investori_v_ochikuvanni_velikogo_ukraiinskogo_remontu_pidkazki_z_shanhayu_2080541.
Tags: Украина-Китай, китайский опыт
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments