Азиатские тигры (igor_tiger) wrote,
Азиатские тигры
igor_tiger

Семья и карьера: европейский пример

Порошенко

Яценюки

Є два варіанти…

Влада для заробітку або все ж таки влада задля країни (але з попутнім заробітком).

Точно також і з особистим життям. Класика жанру!


Одні – настирно пруться до влади, аби заробити (отримати посаду, зробити кар’єру). Будь-якою ціною. Щоб просто тупо отримувати зарплату та «гарантоване працевлаштування». Правда, потім швидко трапляється розчарування. Тоді, коли дізнаються по мізерні держзарплати («на початковому етапі»). Особливо, у нинішній кризовий, воєнний стан. У наслідок, виходять зовсім кумедні ситуації. Навіть на рівні «новоспечених» народних депутатів. Хіба вони про це не знали? Навіщо «пертися» до влади, аби отримувати зарплату? Так, більше всього полюбляли «регіонали»: спочатку – за гроші, вкрадені в Донбасі, купляли мандати, потім – по декілька років просиджували «на ставці» зарплати та нахабно брали хабарі. Їм були «до лампочки» хоч національні інтереси, державні стратегії, життя народу, реформи. Більшість таких «політзаробітчан» взагалі не уявляли собі, а що таке «національний інтерес». Зараз до речі, ситуація не ліпше: хіба що «корупантів» змінили відверті «деграданти». Але принаймні, на відміну від попереднього скликання, «під куполом» зібралося трохи більше патріотичних, відповідальних та професійних людей. Звичайно, деяким прийдеться вчитись (політика – не проста справа), але навчаться. Найголовніше, щоб з Україною у серці.

Нема також нічого поганого у тому, коли люди заробляють. Найголовніше, щоб чесно заробляли, дотримувалися законів. Та не заважали заробляти іншим. Влада повинна не тільки чути суспільство, але й постійно спілкуватись. Звичайно, у владі завжди буде більше можливостей, ніж у «пересічного» громадянина. Але тому ще древні китайці давали поради держдіячам бути скромнішими, відповідальними, чуйними до людей. Але коли «заробляють на владі», кичаться своїми статками – то є занадто, якось дрібко, бридко.


Тим більш, що є інший варіант…


Допомагати будувати Країну та попутно ( між іншим) заробити – ось найбільш пристойний варіант. Звичайно, таким чином багато не заробиш (як наприклад, у попередньому варіанті), але й не потрібно. Це минулий (Хам) разом із Стоматологом намагалися «переплюнути» країну. Але як бачимо, надірвались. Не переплюнули. А Країна спокійно перескочила через них.


Точно також й з особистим життям.

Це лише у тупому радянському «совку» було хибне розмежування: або сімя, або кар’єра. Нібито кар’єра «заважає» особистому життю. Жодний з «генсеків» за часи СРСР так й не навчився жити разом з сімєю та бути у владі. До того ж, ще й жінкам за гендерними ознаками побоювалися довіряти владу. Не дивно, що у Кремлі, у наслідок цього, у різні часи накопичилося стільки маньяків та паранойків. Це природньо та чисто мужське. Без жодних «відхиленнь». Потримайте, наприклад, декілька чоловіків без жінок тривалий час та у замкнутому просторі – ще й не те побачите. Потім не дивуйтесь, чому замість жінок, «кремлівці» «трахають» власний народ та взагалі скочуються до міжнародної агресії (вища стадія маніакальності).


Європейська практика співвідношення влади та родини принципово інша: щаслива родина та каркаломна кар’єра виявляється можуть між собою гармонійно співіснувати. Зокрема, нічим з обидвох не потрібно «жертвувати».

Чому так? Насамперед, тому що у Європі (на Заході) влада – не засіб для «заробляння грошей». Це спосіб життя. Ось, наприклад, що таке Білий дім? Це не тільки офіційна державна установа (резиденція). Насамперед, Білий дім – це місце проживання для президентської родини. Президентське подружжя там спокійно живе, їсть, спить, вирощує огірки на лужайці та т.п. Президент просто живе у власному домі, звідки вершить державну (та не тільки) полтику. Не тільки Обама. Так було й у Клінтонів, Кенеді (гордість Америки), чети Кемерон, Саакашвілі, Порошенко.

Хоча й визнаю, є й на Заході невдалі «варіанти»: наприклад, подивиться, що стало з Францією, коли Саркозі закобелілся? В Італії «любвеобильний» Берлусконі взагалі став «чемпіоном Європи» за корупцією. А як колбасить зараз Угорщину, на чолі якої опинився маньяк Орбан?

Про Азію поки не говорю…Там зовсім інше відношення й до влади, й до життя взагалі. Наприклад, у Китаї дуже поціновується «родинне коло» (особливо, китайці полюбляють дітей – якби тільки обмеження не заважали) та при цьому є велика пошана до влади, стимується здоровий кар’єрний рух. Доречі, дуже не люблять корупціонерів. Там з ними поводяться дуже жорстко.

Україна – це Європа. Відносини з Азією для нас те ж стратегічно важливі, але приклад потрібно братии насамперед, з європейських країн…

Підкреслюю: в Європі на першому місці стоїть не просто Сім’я (одруження, розпис), а саме Щаслива Родина. А щаслива Родина – там, де панує Любов. Мабуть, це тільки у Радянському Союзі булла хибна прикрість: одружуватись ради кар’єри (!)


P.S. Путіну, мабуть, краще було б частіше заходити до Аліни (та менше відволікатись на Україну з Грузією). Ну, «потрахай» Аліну хоча б день – це ж скільки відразу людських втрат можна було б уникнути! (А якщо будет «трахати» тиждень, на планеті взагалі може воцаритись Мир). Лише не чіпляй чужих дружин)

Tags: Европа
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments